Стук у «Макбеті»: чому в театрі навіть звукам потрібні субтитри

У другій дії, другій сцені «Макбета» Дункан щойно вбитий. Леді Макбет виходить із кинджалами. Саме тут у тексті з’являється коротка ремарка: Knock within. Макбет одразу реагує: «Whence is that knocking?», а далі — «How is ’t with me when every noise appalls me?». Ремарка фіксує звук; слова Макбета показують його реакцію на цей звук. Це один драматичний момент, але лише одна з цих інформацій є вимовленою реплікою.

Для редактора субтитрів це два різні типи інформації. Завдання не в тому, щоб механічно перетворити ремарку на субтитр. Спершу треба побачити й почути конкретну постановку, а вже потім вирішити: що має прочитати глядач, який не чує цей звук або чує його не повністю?

Саме таку інформацію роблять доступною субтитри для доступності.

У редакторі SurtitleLive тепер є окремий ручний тип рядка — Субтитри для доступності. Важливу звукову подію можна позначити як інформацію для глядача, а не маскувати під репліку чи змішувати з ремарками. Під час вистави такий рядок поводиться як субтитровий cue і показується у квадратних дужках, наприклад:

[стукіт у двері]

Зміна здається невеликою, але вирішує значно ширше питання: як у системі відрізняти різні види театральної інформації.

Що таке субтитри для доступності?

Субтитри часто сприймають як письмову версію мовлення. Це лише частина завдання.

Web Accessibility Initiative при W3C визначає captions як синхронізований текст для мовлення і для невербальної звукової інформації, необхідної для розуміння змісту. Це можуть бути звукові ефекти, музика, сміх, позначення мовця або місця, звідки чути голос. Рекомендації W3C щодо captions.

У театрі ця відмінність особливо наочна. Stagetext пояснює, що театральні captioners працюють із текстом п’єси й додають важливі відомості: звукові ефекти, акценти персонажів, звуки поза сценою. Організація також розрізняє surtitles, які здебільшого перекладають іншомовну виставу, і accessibility captions для глухих та слабкочуючих глядачів, де можуть бути імена персонажів і описи звуків за сценою. Stagetext про театральний captioning та про captions, subtitles і surtitles.

Ремарка і субтитр для доступності можуть стосуватися тієї самої театральної події, але це не одна й та сама інформація. Ремарка каже постановочній команді, що має відбутися; субтитр повідомляє глядачеві, який важливий звук він може не сприйняти. Текст п’єси може бути відправною точкою, але остаточне формулювання треба звірити з реальним звуком і сценічним рішенням.

W3C, DCMP і Stagetext описують зміст і практики captioning, але не вимагають від усіх програм конкретної внутрішньої назви чи моделі даних. «Субтитри для доступності» — продуктова назва SurtitleLive для цього ручного типу рядка. Інший інструмент може передати ту саму відмінність тегами, стилями, класами cue або іншими метаданими. Цінність моделі Персонаж / Ремарка / Субтитри для доступності в тому, що значення рядка може визначати різну поведінку під час показу. Це архітектурне рішення продукту, а не універсальна галузева таксономія.

У театрі це може бути стукіт, сигнал тривоги, розбите скло, натовп за сценою, телефон, постріл або зміна музики, що впливає на зміст сцени.

Питання не лише в тому, чи є звук.

Важливіше запитати:

Чи несе цей звук інформацію?

Побачити, що Макбет злякався, — не те саме, що водночас отримати звукову інформацію, яка спричинила його реакцію. Якщо постановка чітко встановлює стукіт у двері, субтитр може бути таким:

[стукіт у двері]

Макбет завмирає.

Другий варіант зберігає частину драматичного причинно-наслідкового зв’язку, який спочатку передається слухом.

Докладніше про captions, subtitles і surtitles — у нашому театральному глосарії.

Значна частина матеріалу вже є в тексті п’єси

Для субтитрів доступності драматургу не потрібно писати другу версію п’єси.

Театральні тексти й без того містять багато інформації поза діалогом. Ремарки можуть фіксувати входи й виходи, стукіт, телефонні дзвінки, постріли, музику, бійки, голоси поза сценою, шум натовпу та інші події, що формують виставу.

У Шекспіра такі ремарки часто надзвичайно лаконічні: Knock within. або A noise within.. Сучасні п’єси можуть описувати звукові й технічні події набагато докладніше.

Але важлива відмінність залишається:

Наявність ремарок у п’єсі не означає, що в ній уже є готові субтитри для доступності.

Ремарки — насамперед виробнича інформація. Вони допомагають акторам, режисурі, сценічному менеджменту й художнім цехам зрозуміти, що має статися.

Субтитри для доступності — інформація для глядача. Вони відповідають на інше питання:

Що має знати людина, яка не чує цей момент повністю, щоб стежити за виставою?

Тому одна й та сама сценічна подія може породити два різні тексти. Джерело в них може бути спільним, але адресати й функції різні.

Ремарка може бути джерелом, але не готовим субтитром

Повернімося до «Макбета».

У тексті стоїть:

Knock within.

Це сигнал перевірити реальний звук постановки, а не готовий рядок для глядача.

Knock within. говорить, що чути стукіт поза видимою сценою, але не визначає точно, як він реалізований у конкретній виставі. Якщо двері чітко встановлені звуком або мізансценою, підійде [стукіт у двері]. Якщо стукіт справді швидкий, точнішим може бути [швидкий стукіт у двері]. Якщо достовірно відомо лише, що звук іде з-за сцени, безпечніше [стукіт за сценою]. Якщо й це неясно, формулювання краще залишити нейтральнішим.

Правильний текст з’являється після перегляду й прослуховування реальної постановки, а не з перетворення ремарки на точніше твердження, ніж вона дозволяє.

Субтитри мають описувати фактично чутний звук, а не тлумачити його символічний зміст. Stagetext рекомендує короткі, фактологічні описи, що залишаються у світі твору. DCMP радить називати джерело звуку, якщо воно не очевидне з картинки, і captioning звукових ефектів тоді, коли вони потрібні для розуміння або сприйняття. Digital Subtitling Guidelines Stagetext і рекомендації DCMP.

Тому [стукіт у двері] доречний лише тоді, коли двері справді встановлені постановкою. [Швидкий стукіт] додає характеристику ритму і має використовуватися тільки якщо звук справді швидкий. [Стукіт за сценою] передає сценічне походження, не вигадуючи точнішого місця. А [терміновий стукіт ззовні] додає і терміновість, і конкретну локацію, яких сама ремарка Knock within. не доводить. [Провина Макбета наздоганяє його] — уже літературне тлумачення, а не опис звуку.

Ремарка відповідає:

Що має статися за текстом?

Субтитр для доступності відповідає:

Що має зрозуміти глядач?

Тому виводити всі ремарки на екран глядача майже ніколи не є доброю стратегією доступності. Багато з них узагалі не потрібні публіці; інші лише вказують на звук, який варто перевірити в конкретній постановці.

«Гамлет» показує ту саму відмінність

В акті IV, сцені 5 «Гамлета» Клавдій і Гертруда обговорюють політичну небезпеку після смерті Полонія й повернення Лаерта, коли в тексті з’являється «A noise within.» Гертруда запитує, що за шум. Вбігає вісник і попереджає, що Лаерт із натовпом проривається всередину. Шум повторюється, коли натовп наближається до дверей. Hamlet, Act 4, Scene 5 у MIT Shakespeare.

Чуюча частина аудиторії може відчути загрозу ще до пояснення: спершу тривожний шум, потім реакція персонажів, і лише після цього — словесне пояснення.

Якщо постановка розвиває звук від далекого заворушення до наближення натовпу, субтитри можуть бути такими:

[шум натовпу]

а пізніше:

[натовп наближається]

Жоден рядок не має бути буквальним перекладом «A noise within.». Субтитр повинен описувати значущий звук, який аудиторія реально переживає в цій постановці.

Чому раніше це було незручно в SurtitleLive

До цього оновлення в Editor не було окремого типу рядка для субтитрів доступності.

Постановка, яка хотіла додати звуковий cue для глядача, мала фактично два недосконалі варіанти.

Перший — оформити його як діалог. Тоді рядок точно доходив до публіки, але модель даних була неправильною: ніхто не вимовляв [стукіт]. У великому тексті звукова інформація могла змішуватися з репліками й перекладами.

Другий — позначити його як ремарку. Це виглядало ближче до джерела, але створювало іншу проблему: в операторській консолі Пропускати ремарки (Skip Stage Directions) пропускає такі рядки під час звичайної навігації Назад/Вперед.

Якщо accessibility caption була класифікована як ремарка, її могли пропустити разом з іншими.

Для оператора це лише один пропущений cue. Для глядача, який покладається на субтитри, це може бути саме той звук, який пояснює наступну репліку або дію.

Три види інформації тепер можна зберігати окремо

SurtitleLive Editor тепер розрізняє:

Тип рядка	Що означає	Для глядача?	Звичайна навігація Назад/Вперед
Персонаж	Вимовлений діалог	Так	Залишається в послідовності
Ремарка	Інструкції тексту й постановки	Зазвичай ні	Пропускається
Субтитри для доступності	Важлива невербальна звукова інформація	Так	Залишається в послідовності

Фрагмент «Макбета» можна структурувати так:

Ремарка

Леді Макбет виходить із кинджалами.

Субтитр для доступності

стукіт

Персонаж — Макбет

Whence is that knocking?

Усі три рядки стосуються одного моменту, але представляють різну інформацію. Вихід Леді Макбет — постановочна інструкція. Стукіт — звукова подія, яка після перевірки постановки може потребувати субтитру для глядача. Слова Макбета — діалог.

Ці три типи рядків — модель даних SurtitleLive, а не таксономія, продиктована стандартами captioning. Їхня практична цінність у тому, що значення керує поведінкою: оператор може пропускати ремарки під час звичайної навігації, не пропускаючи субтитр доступності. Інше ПЗ може реалізувати ту саму відмінність інакше.

Окрема настройка Приховувати імена персонажів (Hide Character Names) керує лише показом імен і не вирішує, чи залишиться accessibility caption у послідовності.

Запис Editor містить опис звуку, що стосується демонстраційної постановки. Він показує окремий тип рядка, але не пропонує універсальне формулювання для Knock within..

Пропускайте ремарки, не пропускаючи субтитри доступності

Це головний практичний наслідок нового типу.

Субтитри для доступності — cue для глядача, а не внутрішня постановочна інформація. Під час звичайної навігації Назад/Вперед Пропускати ремарки пропускає ремарки, а accessibility captions залишаються в послідовності й можуть бути надіслані глядачеві.

Прямий перехід до конкретного cue — окрема дія оператора і не належить до цього правила навігації.

Так оператор може пропускати виробничі інструкції, не втрачаючи випадково звукову інформацію, підготовлену для глухих і слабкочуючих глядачів.

Квадратні дужки — це оформлення, а не збережений контент

Субтитри для доступності показуються у квадратних дужках:

[стукіт]

[грім удалині]

[музика різко обривається]

Квадратні дужки — поширена captioning-конвенція для звукової інформації, але не універсальна вимога до програм. Captioning Key DCMP рекомендує брати в дужки описи ефектів, потрібних для розуміння або сприйняття. Рекомендації DCMP.

SurtitleLive тепер обробляє це оформлення послідовно. В Editor можна зберігати просто стукіт, а під час показу в симуляції, проєкції та глядацькому вікні система додає одну пару дужок.

Якщо дужки вже є, SurtitleLive не додає другу пару.

Так зміст залишається відокремленим від візуальної конвенції.

Не кожна ремарка має ставати субтитром доступності

Новий тип рядка не означає, що всі ремарки треба показувати глядачеві.

Якщо текст каже, що Макбет підходить до столу, і це добре видно, рядок [Макбет підходить до столу] зазвичай не є звуковим captioning. Це вже починає належати до іншої практики доступності — опису візуальної інформації.

З музикою схожа ситуація. «Тиха музика триває» може бути лише атмосферою. Але якщо початок або раптове припинення музики змінює значення сцени, така інформація може бути важливою.

Корисніше запитати:

Якщо глядач не почує цей звук, чи втратить він інформацію, необхідну для розуміння моменту?

Це відповідає усталеній практиці. DCMP рекомендує captioning звукових ефектів, коли вони потрібні для розуміння або сприйняття, а не запис кожної чутної події. Рекомендації DCMP.

SurtitleLive не приймає редакційне рішення за постановку

«Субтитри для доступності» — ручний тип рядка.

SurtitleLive не бачить Knock within. і не вирішує автоматично, що це обов’язково має стати caption. Це навмисно. Ремарка — сигнал перевірити фактичний звук постановки, а не команда створити наперед задане формулювання.

Одна й та сама ремарка в різних постановках може означати зовсім різні речі. «A noise within» може стати сваркою кількох людей за сценою, натовпом, що ламає двері, або чимось іншим. Музика може бути фоном в одній версії й важливим сюжетним сигналом в іншій.

Програма не знає, що врешті створили режисер і звукорежисер.

Постановочна команда знає.

Тому завдання SurtitleLive — дати коректне місце, де рішення про доступність можна зафіксувати після того, як його ухвалено.

Рядок тепер може однозначно означати:

Це ремарка.

або:

Це звукова інформація, яку має отримати глядач.

Їх більше не потрібно поміщати в одну категорію.

Маленький тип рядка виправляє велику концептуальну проблему

Театральні тексти завжди містили діалог, дію, звук і виробничу інформацію. Але запис ремарки сам по собі не означає, що водночас вирішено питання: як глухий або слабкочуючий глядач отримає інформацію, яку несе цей звук?

Accessibility captioning додає саме глядацьку перспективу.

Постановка знову запитує:

Які звуки — лише атмосфера?

Які рухають сюжет?

Які пояснюють реакцію персонажа?

Які моменти втрачають сенс, якщо інформація залишається лише чутною?

Стукіт у «Макбеті» присутній у тексті століттями. Ремарки ніколи не бракувало.

Робота над доступністю — не прямий переклад:

Knock within.

в один фіксований рядок. Вона додає редакційний етап: подивитися постановку і, якщо звук несе потрібну аудиторії інформацію, написати точний опис. Залежно від конкретної реалізації це може бути [стукіт у двері], [швидкий стукіт] або [стукіт за сценою]. Формулювання має спиратися на постановку, а не виводитися лише з ремарки.

У SurtitleLive Editor тепер є окреме місце, де це рішення можна зберегти.

---

Значна частина матеріалу для субтитрів доступності вже існує в текстах п’єс.

Нова функція не намагається заново винайти Knock within.

Вона дає постановці чітке місце для відповіді на інше питання:

Що показати глядачеві, який не чує цього стуку?

Джерела

• W3C: Captions
• Stagetext: Theatre Captioning
• Stagetext: Captions, subtitles and surtitles
• Stagetext: Digital Subtitling Guidelines
• MIT Shakespeare: Hamlet, Act 4, Scene 5
• DCMP: Sound Effects and Music